На головну

Вчергове переконуюся, що основним критерієм призначення чиновників на високі пости Президентом України є не їхня висока кваліфікація чи досвід, а навпаки – молодість і впливовість, підтверджена товщиною «кейсу».

Прямим свідченням того може слугувати чергове призначення. Маю на увазі нового губернатора нашої Київської області – Максима Мельничука. Зробимо невеличку історичну екскурсію до державницької діяльності його батька, Мельничука Дмитра Олексійовича, на той час ректора Національного Аграрного Університету (НАУ), нині перейменованого в НУБіП (Національний Університет біоресурсів і природокористування).

На початку 2005 року за розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації, я очолював робочу групу з вивчення стану дотримання земельного, лісового та природоохоронного законодавства при розпорядженні земельними ресурсами органами місцевого самоврядування в Київській області. Зокрема, проводив перевірку у нас на Приірпінні. Саме при здійсненні цієї перевірки нами були виявлені численні порушення органами місцевої влади при розпорядженні землями Держаквного лісового фонду та незаконне вилучення земель державної власності, які були в постійному користуванні НАУ, з подальшим винесенням цих земель на спекулятивний ринок землі. Окремо хочу звернути увагу на оперативність їхньої діяльності, коли питання стосується дерибану землі та незаконної наживи. Уявіть, в один день 7-го квітня 2004 року Бучанський селищний голова Федорук звернувся з листом до ректтора НАУ Мельничука. В той же день лист пришвидчений невідомою темною силою потрапив на стіл Мельничуку і того ж таки дня за цим листом зібрано вчену раду і прийнято позитивне рішення. Також в цей же день між Бучанським селищним головою Федоруком та ректором НАУ Мельничуком була розроблена, укладена та підписана сторонами Угода про співробітництво. Можете уявити, як швидко вони вміють працювати, якщо це стосується особистої наживи!

 

Змушений зауважити, що злочини та безкарність посадових осіб при здійсненні цих оборудок були під кримінальною «кришою» нашої доблесної прокуратури.

Саме цим листом на моє ім'я, ректор Мельничук посилається  на кримінальну "кришу" від прокуратури та системи в цілому. 

 

Лише через 10 років, і причиною тому є революція Гідності, дані питання стали предметом реагування правоохоронних органів. А саме: на сьогоднішній день прокуратурою пройдено всі судові інстанції по землях лісового фонду, які були вилучені із державної власності. Також, прокуратурою подані позовні заяви до суду про незаконне вилучення із власності держави земель НАУ. Дана справа перебуває зараз в першій судовій інстанції міста Ірпеня.

Наведу конкретний приклад здійснення злочинної махінації в адміністративних межах Бучі, здійсненої Бучанським головою А. П. Федоруком спільно з ректором НАУ, Д. О. Мельничуком. Головним завданням у цих схемах для Д. Мельничука полягало в тому, аби розвалювати діяльність господарчих підрозділів НАУ. Це робилося свідомо для того, аби потім через таких федоруків дерибанити державну землю.

На моє чергове звернення у 2006 році до правоохоронних органів працівниками УБОЗ Київської області, було здійснено перевірку незаконного розпорядження землями НАУ. В результаті проведення слідчих дій, факти злочинної діяльності були встановлені. Матеріали направлені до прокуратури м. Ірпеня. Однак ірпінська прокуратура категорично відмовилася реєструвати матеріали справи.  Натомість, тогочасний прокурор Ірпеня Оніщенко пішов іншим шляхом. Він звернувся до Ірпінського міського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Ірпінського відділу земельних ресурсів. Під час слухання справи в суді, суддя звернувся до начальника відділу земельних ресурсів Ірпеня Шульги М. Ф. із запитанням, чи підтримує він вимоги позовної заяви прокуратури. Останній відповів, що заяву він не підтримує в звязку з тим, що до цієї землі, очолювана ним структура, не має жодного відношення. В результаті суддя відмовив прокуратурі в позовній заяві.

Так ось, прокурор Ірпеня Оніщенко підготував позовну заяву до суду таким чином, аби свідомо програти її в суді, так як позов мав би бути в інтересах держави в особі власника землі – Кабінету Міністрів України. Таким чином прокуратура забезпечила подальший розвиток корупційних схем з дерибану земель державної власності.

Із цими матеріалами ви можете ознайомитися в наших попередніх публікаціях.

Також, мої чисельні звернення стосовно цього питання були предметом розгляду на Комітеті ВР України по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією. Розглянувши матеріали, Комітет дав правову оцінку злочинній діяльності мера Бучі Федорука та ректора НАУ Мельничука, внслідок якої державі були заподіяні збитки в особливо великих розмірах. Комітет звернувся до Генеральної Прокуратури України з вимогою притягнути до відповідальності винних посадових осіб. Звернення підписане Головою Комітету – Ігорем Калєтніком.

Однак, на той час уже був встановлений режим Януковича, а тому не було дано ходу цим матеріалам. І цілком логічно, бо мер Бучі Федорук був не лише головою Бучанської міської ради, а й головою міської організації Партії Регіонів у Бучі. Тобто, він був «людиною системи» та режиму Януковича. І головне: таким чином пан Федорук уникнув кримінальної відповідальності, а «пролєтарій» Калєтнік став щасливим власником «Бучанського Межигір’я № 2», площею 12 га з восьмиметровим парканом в межах земель НАУ.

 

Ще у 2009 році у пана Федорука та пана Мельничука виникли серйозні неприємності, через ряд депутатських запитів у Верховні Раді України. Однак гроші та теплі стосунки з тогочасним губернатором Київської області Вірою Улянченко, яка отримала в народі прізвисько "базарна баба Вєра", вирішили цю проблему політичним шляхом.

 

Звичайно, син за батька не відповідає, але, ставши очільником області, повірте мені, він робитиме все, аби вплинути на розгляд справи в суді  і таким чином приховати корупційну складову його батька з дерибану земель НАУ, яка має тягнути кримінальну відповідальність. Такі та подібні схеми мали місце не лише в Бучі, а і в Ірпені та Ворзелі. До речі, сьогодні на незаконно вилучених землях НАУ в Ірпені активно іде будівництво житлового комплексу «РічТаун» компанією, яка має пряме відношення до мера Ірпеня пана Карплюка. Аналогічні схеми реалізовувалися по всій Україні, а це тисячі гектарів вкраденої у нації землі. Тепер зрозуміло, яке безбідне життя веде його синок, маючи об'єкти нерухомості не тільки в Україні, а і по всьому білому світу, окрім підприємств, через які ці схеми реалізовувалися. Отже, ставши представником Президента України в Київській області Максим Мельничук має альтернативу: піти шляхом Павліка Морозова, підтримавши інтереси держави і повернути вкрадене національне багатство своєю сім’єю, або ж продовжити сімейні традиції і вплинути на хід справи, застосувавши своє службове положення та лояльність до себе Президента України. Переглянувши ролик

можна прогнозувати його принципову позицію на цій посаді. І тому, можна стверджувати, що саме цей губернатор, як манна небесна для всяких федоруків та карплюків. Тож можна очікувати, що наступні вибори до ВР України збагатяться ще одним кандидатом від «Нових Облич», як це було з попереднім заступником губернатора Київської області паном Христюком.

Віктор Бархоленко

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити